Індія. Джайсалмер

  Джайсалмер був відправною точкою на шляху до відвідин пустелі Тар... В місті ми провели два дні, прикупивши тонкий та зручний одяг для перебування в жаркому кліматі, насолодились незвичайним "золотим містом" ,  а також замовили в місцевій туристичній агенції сафарі на верблюдах по пустелі Тар з ночівлею у дюнах...

 Мапа подорожі Індією...

  Вирушивши рано вранці з Джодхпура потягом, ми згадали як же прикольно їздити індійськими потягами... Сидіти на третій полиці доволі бюджетного Sleeper класу та пити масала чай, який час від часу продають в вагоні...

  Джайсалмер це найвіддаленіше місто в пустелі та кінцева станція потяга, далі колія закінчується. До кінцевої станції потяг майже спорожнів...   

 Діставшись до Джайсалмера ми одразу попрямували від залізничної станції  до туристичної агенції Trotters, яка розташована в центрі міста...

   Про туристичну агенцію Trotters ми дізнались за гарними рекомендаціями в інтернеті, тому ми не витрачали час, а одразу замовили дводенне сафарі на верблюдах в них...  Після сафарі вони також надають можливість провести деякий час в номері їхнього готелю, щоб прийняти душ та  відпочити... Оскільки сафарі в нас починалось на світанку наступного дня, то ж ми вирішили залишитись в їх готелі ще й на першу ночівлю, заплативши додатково за одну ніч... Вид з руфтопа тут відкривався просто бомбезний... 

  Унікальність Джайсалмера є його піщана фортеця, на території якої  проживають люди, та яка являється центральною частиною міста. Після поселення ми піднялись до руфтоп кафе нашого готелю, щоб трохи відпочити від спеки та випити масала чай насолоджуючись видом...

  Потім ми відправились на пошук  одягу для подорожі по пустелі та й в загалі для подорожі Індією - це звична практика коли ми подорожуємо Азією. Знайшовши одну з крамниць ми близько години примірялись, та зрештою купили пару штанів аладінів та сорочку... Тюрбан мене торговець не вмовив купити... В якості тюрбана в нас були шалики, які ми пізніше придбали в місті... 

  

  Заходячи в середину міста - фортеці ми одразу побачили верблюдів, саме тими днями проходив фестиваль в якому верблюди відігравали найголовнішу естетичну роль...

  Джайсалмер це безумовно туристичне місто з безліччю цікавих речей та прикрас...

  Пройшовши основні ворота ми все далі вглиб проникали за стіни "піщаного міста-фортеці"...

  

  Тільки ми зайшли трохи вглиб, так одразу ж побачили лавку Chandrakanta Arts, нам настільки сподобався дизайн малюнків вивішених назовні, що ми не могли пройти повз... 

  Ми познайомились з автором-художником та придбали дві майки розмальовані ним... Нам дуже сподобались його малюнки відлюдника-садху та раджастанського брахмана... 

  Потім ми продовжили прогулянку надзвичайно колоритними вуличками фортеці...

  В нас вже був новий образ, який краще пасував кольорам Індії...

  Наряджених верблюдів ми зустріли ще на одній маленькій площі, де відбувався цілий перфоменс з барабанами та музикою... 

  Головна площа фортеці поруч з палацом...

 Гарно вирізняється джайніський храм присвячений Паршві - одному з просвітлених вчителів джайніської філософії...

  Ввечері ми підібрались ближче до стін фортеці, щоб побачити її в променях сонця що заходить...

  Взагалі, на заходи сонця ми завжди намагаємось обрати особливе місце... Так, цього разу ми піднялись на один з руфтоп-кафе з якого відкрився гарний вид старого міста-фортеці... 

  Повертаючись до номеру ми купили одне лассі з Бгангом (марихуаною), що є легальним в цьому місці... Той вечір видався нам спокійним та з елементами приторможування :)...

  Наступного дня, з самого ранку, ми відправлялись на півтора дні з ночівлею у пустелю... Та повертаючись назад після супер пригоди на верблюдах в пустелі, ми заїхали до ще одного храму Джайнів розташованого майже в 20-ти кілометрах від міста...

  

  Релігія Джайнізм (від санскр. जिन, IAST: jina, «переможець») - давня дхармічна релігія, що з'явилася в Індії приблизно в IX-VI століттях до н. е. Згідно з самим вченням, джайнізм існував завжди. Найвідомішим оповідачем більш старих традицій вчення вважається Махавіра, більш відомий як Джина («переможець»)... Філософія і практика джайнізму засновані, насамперед, на самовдосконаленні душі задля досягнення всезнання, всесильства та вічного блаженства. Будь-яка душа, що здолала тілесну оболонку, що залишилася від колишніх життів і досягла нірвани, називається дживою...

  Вчення Джини (Махавіри) не сильно відрізняється від вчення Будди Шак'ямуні, навіть термінологія в них, як правило, однакова... Читаючи священні книги джайнізму, здається, що ми говоримо про буддистів... Різниця між обома ученнями полягає в більшій важливості для джайністів самокатування-аскези, як шляху до просвітлення. 

 Згідно з вченням джайністів, Махавіра  був 24-м провісником (джайніським просвітленним) - Тіркханкарою... Більше ніж за 200 років перед  Махавірою, 23-м Тіркханкарою був Паршва, якому і присвячений даний храм. Також, історично доведено існування обидвох джайніських просвітлених вчителів. Паршва являється одним з найбільш популярних об'єктів поклоніння у Джайнів.  

  Зображення просвітленого Паршви...

 

  Повернувшись назад в Джайсалмер ми залишили речі в номері та пішли гуляти по місту, підкріпившись місцевою вуличною їжею... 

   А так, гарно виварювали молоко на одній з вулиць міста... Але куштувати цей напій ми не захотіли... 

  Індійці, особливо в невеликих містечках, а в Джацсалмері проживає лише близько 80-ти тисяч, полюбляють фотографуватися з іноземцями, та постійно просять зробити з вами селфі... Ми майже ніколи не відмовляли та подеколи самі фотографувались з найбільш колоритними індійцями... 

  В адміністративному центрі пустельного регіону також є штучне озеро Gadisar, вирите ще у 1156 році та яке наразі постачається водою через найдовший канал Індії довжиною близько 650 кілометрів... Цікаво що цей канал, основною ідеєю якого було принести воду з гімалайських річок до пустелі, був спроектований ще у 1952 році, та повністю завершений лише у 2010-му ...

  Ми взяли на півгодини човен, щоб поплавати трохи по озеру... 

    Потім ми на останок зайшли скуштувати морозива в руфтоп кафе з видом на джайніський храм... 

  Та повернувшись до готелю піднялись на руфтоп, щоб ще раз поглянути на форт у вечірніх кольорах...

 О восьмій вечора на нас чекав нічний переїзд в Пушкар на автобусі з лежачими місцями... Чекаючи на автобус біля залізничної станції  ми підкріпились омлетом з тостом... 

 Залізши в автобус на свої "сплячі" місця, ми попрямували до наступного невеликого, але надзвичайно цікавого містечка - Пушкар...