My songs
«Шамбала» — це збірка з акустичних пісень, написаних мною в різні періоди життя й записаних удома. Це не студійний альбом у звичному розумінні, а радше особистий простір, у якому залишилися лише голос, гітара та ідеї.
Я пишу пісні нечасто. За понад двадцять років їх назбиралося небагато, але кожна з них стала відображенням певного етапу мого життя, роздумів і пошуків. Більшість цих текстів народилися з філософських питань, внутрішніх переживань і прагнення побачити за звичними речами глибший зміст.
Тут немає прагнення до ідеального звучання чи бездоганного запису. Важливішими були атмосфера, слово та той внутрішній стан, з якого народжується пісня.
«Шамбала» — це не місце на карті. Це символ внутрішнього пошуку, подорожі до самого себе, спроби краще зрозуміти світ і власне місце в ньому. Ці пісні не створювалися як альбом — вони з'являлися тоді, коли для них виникала потреба. Лише згодом вони склалися в одну історію.
Я був незмінним вокалістом та фронтменом усіх інкарнацій гурту, а автором більшості пісень був Рома Палінчак — талановитий музикант і композитор. Саме наше спільне музичне бачення, постійна робота над мелодіями, формою й звучанням пісень сформували той посил, енергію та стиль, що об'єднували всі інкарнації гурту.
Дві треті частини плейлиста складають пісні записані в період «9 Калібру». Разом із нами їх втілювали менеджер Андрій Крутипоріг, басист Сергій Скляров, гітарист Сергій Єлагін та барабанщик Артем Балаж. Кожен із них залишив у цих записах частину себе й зробив свій внесок у звучання та історію гурту.
Третю частину плейлиста складають композиції, записані вже в іншій інкарнації гурту — «Мантор», яка стала наступним і водночас останнім етапом нашого музичного шляху. Пісні розташовані у довільному порядку, де кожна композиція є окремою частиною нашого спільного з Ромою шляху.
Свого часу ми писали музику, записували пісні, виступали на фестивалях і концертах, щиро вірячи в те, що робимо. Ми були молодими, амбітними й жили музикою. Озираючись назад, розумію, що багатьом із нас тоді ще бракувало досвіду й зрілості, але саме це надавало нам сміливості рухатися вперед.
У той час ми відчували, що наша музика могла стати частиною історії українського року. Вона була різною, емоційною, зі своїм характером і власним звучанням. Навіть прості на перший погляд тексти часто мали підтексти й відкривалися по-різному залежно від того, хто їх слухав.
Переломним моментом гурту «9 Калібр» став інцидент під час саундчеку перед концертом у Полтаві, коли на нас напали нетверезі працівники сцени. Попри те, що ми були потерпілою стороною, саме гурт опинився в центрі конфлікту. Після цього запрошень на концерти ставало дедалі менше, і рухатися вперед стало значно важче.
Проте було б неправильно сказати, що саме Полтава завершила нашу історію. Попри всі труднощі, ми ще записали другий альбом, який так і не був виданий. Але поступово накопичувалися інші обставини. Менеджер уже не мав тієї віри й бажання, що раніше, у кожного з учасників змінювалися життєві пріоритети, і втримати гурт ставало дедалі складніше... Музичний гурт це завжди історія про всіх його учасників. Коли кожен починає рухатися власним шляхом, вже нічого не може втримати колектив разом...
Пізніше ми з Ромою ще не раз намагалися повернутися до музики, продовжуючи цю історію вже під іншими назвами та в нових форматах. Ми збирали нові склади, відновлювали репетиції, шукали інше звучання. Але час змінював людей, змінювалися обставини, і кожна нова спроба ставала радше продовженням пам'яті про той шлях, ніж його новим початком.
Минуло багато років. Сьогодні ці записи — не просто старі треки. Це архів певного часу, пам'ять про спільну творчість, пошуки, концерти, помилки, перемоги й любов до музики та процесу її створення. Це свідчення того, що навіть історії, які не отримали великого продовження, можуть залишити після себе щось справжнє.
Я публікую ці записи не заради ностальгії. Хочу, щоб вони не загубилися з часом і знайшли нових слухачів. Для когось це буде просто музика. Для мене — повернення до важливого періоду життя й нагадування про людей, з якими ми пройшли цей шлях.
Дякую кожному, хто натисне «Play» і стане частиною цієї історії.
Comments
Post a Comment