120 км за 3,5 дні хребтами Piatra Craiului та Făgăraş

  Швидкісне проходження маршрутом через найвищі вершини Румунії - хребти Piatra Craiului та Făgăraş, протяжністю близько 120 кілометрів, ми закінчили вранці четвертого дня... Підйоми та спуски по скелястій поверхні, ночівлі в "рефуджіях" - безкоштовних туристичних будиночках на висоті понад 2000 метрів, а також печери в скелях - нам запам'ятались найбільше...
 Перейшовши пішки кордон України з Румунією в смт. Солотвино, ми одразу ж опинились в румунському містечку Сігету Марматей, з якого на нічному потязі поїхали до міста Брашов... Прибувши з самого ранку в Брашов, ми взяли квитки на електричку до  містечка Зернешті, з залізничної станції якого розпочався наш похід...
Інтерактивна мапа маршруту :
  Близько 10-ї ранку ми розпочали підйом на хребет... 
 Хмари то прикривали хребет, то розвіювались, час від часу освячуючи нас  краплинами дощу... 
 На хребтах Piatra Craiului та Făgăraş, навіть на висотах понад 2000 метрів, розташовані невеликі безкоштовні притулки для туристів, які мають назву Рефуджії (Refugio)... В них можна перечекати непогоду, або ж заночувати, головне запастись необхідною кількістю води, так як не всюди вона є поруч... Всі ночівлі ми провели саме в рефуджіях, так і не розпаковуючи тент  : 
  Piatra Craiului перекладається як "каміння принца"... Ми спробували пробігтись цим камінням, та вузенькі стежки повз скелясті обриви не давали сильно розбігтись... Хребет абсолютно не схожий на інших карпатських побратимів...
  Навіть найвища вершина хребта - La Om (2238 м), носить абсолютно нетипову назву... Закликаючи кожного промовити сакральний звук вічності - ОМ...
  Подолання хребта Piatra Craiului зайняло майже цілий день, та замість вже звичного середнього темпу 50 км в день, ми пройшли тільки 24... Пізній старт,складний рельєф та важкуваті наплічники, а також неймовірні пейзажі не давали нам рухатись швидше... Трохи пробігти змогли лише під кінець спуску на ночівлю... 
  Першу ночівлю ми провели в рефуджії, трохи відійшовши від основної стежки що йде між хребтами  Piatra Craiului та Făgăraş... Нижче від рефуджії, в двохстах метрах була вода.  Всередині з нами  ночувала ще одна пара з Польщі.    
  Наступного дня переходячи галявиною щільно вкритою кущами з малини, між хребтами Piatra Craiului та Făgăraş, ми побачили великого ведмедя... Почувши нас, ведмідь майнув до лісу, а ми побігли далі своєю тропою... А потім зрозуміли, що звернули не в той бік, та повернули назад шукати свою тропу...
 За другий день ми подолали 44 кілометри ... 
  Друга ночівля в рефуджії на висоті 2300 м... В середині все досить аскетично, зате можна добре укритись від вітру, та й тепліше ніж назовні. Матрасів майже на всіх ліжках не було. Знайшовши один метровий шматок, ми використали його підставивши під спини...  
   Ця рефуджія,як і більшість їй подібних, знаходилась в дуже мальовничому місці на самому хребті...
  Наступного дня, з самого ранку, ми піднялись на найвищу точку Румунії, вершину гори Молдовяну :
  Ідеальна видимість дозволяла нам насолоджуватись краєвидами...
   Якщо в перші два дні ми майже не бачили туристів, то на третій день їх було вдосталь... Причина тому доступність... До прикладу, дуже легко дістатись на хребет від Трансфєгєрашсьокого шосе...  
  Піднявшись з траси на хребет, витративши менше години на підйом, можна споглядати ось такі краєвиди...  
  Дуже хороше місце щоб зробити привал... 
  Далі краєвиди ставали все "суворішими"...
  Першим знаком того, що наш план добігти до кінця вже цього дня не збудеться, став скелястий підйом на  другу по висоті вершину Румунії - Negoiu (2535 м)... Хоча можна було підійматись більш простішим  траверсом, але ми не хотіли сходити з червоної марки...
  Далі, скелясті переходи між вершинами Negoiu та Serbota стали ще стрімкіші... Недарма вони вважаються найскладнішою ділянкою хребта Făgăraş...

 Прохід цих ділянок, на фоні втоми, остаточно збив наш темп, дозволивши подолати лише 30 кілометрів... На ночівлю ми зупинились в переповненій рефуджії за вершиною Serbota...
  Подолавши найважчі ділянки, ранком четвертого дня нам залишалось  збігти в село Sebesu de Sus...
  Типова ознака цивілізації - кладовище... 
Спустившись в село, ми поступово почали автостопом вибиратись до міста Сібіу... 
      Потім ми попрямували автостопом по Румунії в напрямку Угорщини... Заночували в  сотні кілометрів від румунсько - угорського кордону, а наступного дня дістались Угорщини... Через кордон нас перевіз хлопець  з байдаркою та велосипедом, прикріпленими на даху автомобіля...  
  

Коментарі

Популярні дописи...