Медитація Віпасана...

   Маючи за плечима досвід у подоланні виснажливих багатоденних ультра марафонських дистанцій та долаючи на протязі 19 днів щоденно понад 53 кілометри, я вже розумів принцип функціонування  організму, його психічного та фізичного станів в умовах над навантажень та подекуди процесу "відключення" мозку... Та от Віпасана мені була цікава діаметрально протилежним підходом... Тут немає фізичних над навантажень, тут вимикається тіло та на повну вмикається мозок...
  Десятиденний експеримент... Коли тебе повністю позбавляють рутинних справ, щоб ти максимально залишився на одинці з собою... За домовленістю, ти відмовляєшся від будь-якого контакту з іншими людьми - фізичний, вербальний, погляди, жести... Залишаєш на десять днів в камері схову свій багатофункціональний смартфон разом з улюбленою музикою, книжками та різноманітними варіаціями соціальної комунікації... Відмовляєшся писати, читати, працювати та займатись іншими фізичними вправами...  Все що потрібно робити, це дотримуватись режиму курсу... А це 10-ти годинні щоденні медитації, дотримання інструкцій по техніці та дворазове харчування з після обіднім чаєм та фруктом... На всі заходи вас запрошує звук гонга...
 Для чого це все? Чому реєстрація на такі курси закінчується на протязі години? Чому все  безкоштовно, та організовано на дотації людей які хоч раз пройшли курс до кінця? 
  У кожного свій шлях... Для мене головною рушійною силою запису на курс, було дізнатись на власному досвіді що собою являє медитативний стан, а Віпасана  підходила чи не найкраще своїм форматом проведення... Хоча медитація є доволі вживаним та популярним явищем в наш час, та таке враження, що безліч людей використовують це поняття не уявляючи чим воно є насправді... Тому що поки ти на власному досвіді не відчиниш двері до медитативного стану - стану рівноваги, медитація залишиться для тебе тільки набором літер,трендовим словом або ж просто сидінням з зачиненими очима...  На курсі Віпасани створенні всі умови, щоб ти в короткі строки відчув щось зовсім нове - пізнав медитативний стан та навчився безпосередньо техніці Віпасани, яку словами досить важко описувати... Головною метою техніки є позбавлення від страждань (неспокійної незадоволеності, депресій, тощо) шляхом викорінення шаблонів реагування на ті чи інші чинники...  
   Напевно популярність курсів Віпасани зумовлена абсолютно незвичним в наш час форматом та його результатами... З вас не тягнуть гроші, не агітують, фактично застерігають не реєструватись на курс, якщо ви не впевнені що зможете дотримуватись режиму та запропонованих домовленостей... Попереджають про всі деталі... Та в той же час пропонують обумовленість, яка абсолютна не схожа на ту в якій ми живемо... Для людей, які  так прагнуть щось змінити, а таких в нашому депресивному соціумі вдосталь, пропонують не пусті слова та віру в ту чи іншу "істину", а чисту практику спостереження за поверхнею  власної свідомості, поступово спускаючись до її глибини... 
  Безкоштовність курсу зумовлена максимальною його доступністю як для забезпечених так і бідних представників суспільства... По суті, головна ідея дотації щоб саме цю межу повністю стерти... Всі живуть на милостиню попередників... Живуть тим що є, не вимагаючи чогось більшого... Своє Его потрібно максимально відключити... 
  Зала для групових медитацій...  
  Я проходив курс Віпасани в надзвичайно гарному  та усамітненому місці, що знаходиться біля озера Бебрусай литовського поселення Молетей... В курсі приймали участь понад 100 студентів... Територія курсу була обтягнута мотузкою, за межі якої по домовленості не можна було заходити... Жінки та чоловіки під час курсу  жили та харчувались окремо... Для жінок були виділені кімнати в комплексі двоповерхових котеджів...     
   Чоловіки жили в будиночках по 6 чоловік, які розміщувались між величезними соснами...




   Будиночок який на 10 днів став моїм домом...
   З собою на курс потрібно було взяти лише постільну білизну, тарілку, кружку, ложку та засоби гігієни... Не дозволялось брати свої харчі... Дворазового харчування в столовій о 6:30 та об 11:00, чая з фруктами о 17:00, абсолютно вистачало...  
  Всередині будиночку було все саме необхідне - ліжко, туалет та душова кабіна... 
  Озеро Бебрусай... Один і той же пейзаж, що змінював свої фарби в залежності від погоди та частини доби та кожного дня нагадував про мінливість та непостійність подій нашого життя... Анічча...      


 Під час  цього "експерименту" я доволі ясно побачив все те сміття, яке породжується моєю свідомістю... Коли ти на одинці зі своїми думками та можеш об'єктивно їх спостерігати завдяки медитації фактично цілими днями, виникає розуміння наскільки абсурдними ці думки являються... Просто в буденному житті вони працюють в "фоновому" режимі, поки наш мозок зайнятий нагальними проблемами, а тут все наяву... 
  Ясність розуміння що більшість тривог йде від думок пов'язаних з гіпотетичним прогнозуванням розвитку життєвих подій варіацій яких може бути мільйон... що всі страхи являються все тим же гіпотетичним прогнозуванням - що станеться, якщо... Ось головний  досвід який я отримав під час курсу. Медитація стала тим новим інструментом, який допомагає вийти з будь якої суспільної гри - обумовленості (сім'я,робота, улюблена справа, хоббі...) в яку буває поринаєш з головою та перестаєш розуміти, що це тільки гра і хвилювання абсолютно безглузді... Хтось грає в батька, хтось в сина, хтось в керівника, а хтось в підлеглого...  Ми створили мільйони різних ігор щоб надати сенсу своєму існуванню, та настільки в них загрались, що повністю забули - секрет щастя не в грі та її результатах, а в рівновазі та спокою свого всесвіту... Все просто...  

Коментарі