Індія.Удайпур

 В Удайпур  ми дістались потягом з Аджмера, головної залізничної гілки розташованої поруч з Пушкаром. Тут ми провели два дні, відвідавши його головний палац, поплавали човником навколо озера, відвідали чарівний храм присвячений богу Вішну та насолодились заходом сонця з руфтоп кафе...     

 Мапа подорожі Індією...

 В Удайпур ми приїхали в обід, та одразу ж на тук-туці попрямували до центральної туристичної частини міста, що розташована поруч з озером Пічола та неподалік палацу та храмом Джагдіш... Тут ми знайшли та заселились в номер одного з готелів, та залишивши речі підійнялись на кришу готелю до руфтоп кафе, поглянути на озеро Пічола з висоти...  

Спустившись, ми пішли на прогулянку до Гангур ґгата, який був зовсім поруч біля нас...

 

   Потім перейшли на інший бік озера до Амбрай ґгату, з якого відкривався гарний вид на палац...

  Також, тут ми зустріли папугу...

  Оскільки було досить спекотно, майже 35 градусів,  ми зайшли скуштувати морозива в одне дуже затишне кафе з гарним видом та індійською музикою...

   Потім попрямували назад на "свій берег" колоритними вуличками Удайпура...

  Храм Джагдіш розташовувався зовсім поруч нашого готелю, тож ми його відвідували двічі - ввечері та вранці наступного дня... Мармуровий храм з фантастичною різьбою, побудований у 1651 році, нам сподобався чи не найбільше з усього побаченого в Удайпурі...   

  Святилище храму має ідола - божество Господа Джаганнатха, так на місцевій мові вимовляли ім'я бога Вішну або Крішни (його аватара)... Ідол висічений з чорного каменю та має чотири руки, а також прикрашений квітами та різними прикрасами...

  Різьба зовнішніх стін храму була дуже витончена та привертала найбільше уваги... 

  Храм побудований на високій терасі, до якої ведуть 32 мармурові сходинки під досить крутим кутом... Звідси, відкривається гарний вид на площу поряд ...

  Так виглядає вхід до храм знизу...

  Захід сонця ми зустрічали в руфтоп кафе, з гарним видом на озеро  Пічола в оточені гір... 

  В збірнику оповідей Кіплінга "Книга Джунглів", в якій розповідається про дитину виховану вовками в індійських джунглях, персонаж чорної пантери на імя Багіра був родом саме з Удайпура... Напевно, на це надихнула дика місцевість міста навколо озера, яке було в часи життя автора не так сильно розбудоване...  Та дивлячись на захід сонця та оточуючі гори в далині, можна уявити собі ті часи коли місто було набагато меншим...  

  Вечеряли ми Тхалі (що в перекладі означає "піднос") - традиційним набором з різних індійських страв... Овочевим карі, карі з сиром панір, далом (горохово-чечевичний суп-пюре) та овочами з коржами роті ...  

  Вранці ми знову підінялись до храму Джагдіш...

  Очистивши свою ауру в храмі ми попрямували до місцевого палацу, який будувався протягом 400 років за кошти династії правителів Мевар... 

 Міський палац в Удайпурі був побудований у яскравому стилі та вважається найбільшим у своєму роді в штаті Раджастан. Він був побудований на вершині пагорба в поєднанні раджастанської - раджпутської архітектури...

  Зайшовши в середину, ми побачили по індійському колоритні інтер'єри...   

  Відвідуючи одна за одною кімнати палацу ми піднялись на верхній поверх, де розташовувалась дуже гарна тераса з садом ...  

 Верхній поверх палацу...

  Через численні вікна верхнього поверху відкривається панорамний вид на місто та його околиці...

 Також звідси гарно видно острівний палац...

  Завершивши з оглядом  ми пішли повз сад з пальмами до причалу, з якого відправлялись екскурсійні човни по озеру Пічола...

 З води палац виглядає найгарніше...

  Човен пропливає навколо білосніжного озерного палацу та завершує маршрут в початковій точці...

  Ввечері ми знову підійнялись на руфтоп кафе попити чаю та подивитись на панорами озера...

  А також знову насолодитись заходом сонця... 

 Наступного ранку, на світанку, ми на тук-туку поїхали в аеропорт, на нас чекав переліт на південь Індії...