Перу. Мачу-Пікчу

  Мачу Пікчу це типове місто інків, розташоване в Андах на висоті 2400 метрів на вершині гірського хребта над долиною річки Урубамби... Діставшись мікроавтобусом до поселення Гідроелектрика ми попрямували вздовж залізничної колії до кемпінгу, розташованого на березі річки  поряд з горою на якій розкинуте колишнє місто інків...

  Дістатись до місця поруч з підйомом на Мачу-Пікчу можна одразу з Куско прямим потягом, але ціна квитка (від 120 доларів) та їх обмежена кількість робить цей варіант зовсім не зручним. Рейсових автобусів немає, та найкращим варіантом є забронювати трансфер на мікроавтобусі  у місцевих турфірм до поселення Гідроелектрика (14 доларів), а потім дістатись  до гори пішки, пройшовши 10 км вздовж колії...  

  В трьох кілометрах від підйому на Мачу-Пікчу ми зупинились в кемпінгу, вже була майже третя година по полудні. Квитки у місто інків у нас були куплені на наступний день на сьому годину ранку та  купляли ми їх за два місяці до поїздки... 

  Після відвідин Мачу-Пікчу ми планували пройти Салкантай трек в зворотному напрямі від класичного, тому розташування кемпінгу нам ідеально підходило... Після Мачу-Пікчу нам треба було повертатись тим самим маршрутом назад до Гідроелектрики, тож, ми могли залишити речі в кемпінгу, відвідати місто інків, а після цього забрати рюкзаки дорогою назад і продовжити маршрут Салкантаєм... Так ми і зробили...

  Приватний кемпінг розташовувався поруч з річкою Урубамба, тому була змога ще покупатися... 

  Вставши рано вранці, зібравши рюкзаки та залишивши їх в кімнаті для зберігання речей ми пішли в місто інків... До підйому на гору нам треба було пройти близько 3,5 кілометрів від кемпінгу, а потім щоб дістатись входу у місто, треба було пройте ще 2,5 км та набрати майже 400 метрів висоти... Ми прийшли на пів години раніше часу вказаного на наших квитках, тому сиділи та чекали свого часу, а туристи з часом входу о 6:00 активно проходили до Мачу-Пікчу...

  Зайшовши нарешті всередину, на нас чекав щільний туман який закривав майже все місто...    

  Діставшись оглядового майданчика на одній із терас Мачу-Пікчу, ми вмостились якомога зручніше та чекали поки хмари розійдуться, щоб побачити місто у всій красі... 

  Вважається, що місто було створене як священний гірський притулок великим правителем інків Пачакутеком за сторіччя до завоювання його імперії, тобто приблизно в 1440 році, і функціонувало до 1532 року, коли іспанці вдерлися на територію імперії, після чого місто було залишене його мешканцями. Іспанські конкістадори так і не дісталися до Мачу-Пікчу. Це місто не було зруйноване. Більш ніж на 400 років місто було забуте і перебувало в запустінні, але вже у 1911 році знову отримало всесвітню відомість.

  Мачу-Пікчу — типове місто інків, містить центральну площу, королівський палац, храм сонця, які побудовані з багатокутних кам'яних блоків. Місто має дуже чітку структуру. На південному сході розташовано комплекс палацових споруд. Камені, з яких вони складені, оброблені та припасовані надзвичайно ретельно, між ними неможливо навіть просунути лезо безпечної бритви.

  Головний храм міста розташований на пагорбі... Храм сонця...

  Хмари що підіймались від низин  дощового лісу потрохи відкривали все більше і більше гору Уайна-Пікчу, що позаду наче надвисає над містом... 

 Ми просиділи майже три години на одному місці щоб побачити той самий класичний  вид на Мачу-Пікчу з терас...

  Добре роздивившись місто з висоти, ми почали спускатись з терас...  

  Ще одна класична оглядова точка знаходилась на спуску до міста... 

  Пройшовши через ворота ми зайшли в саме серце колишнього міста інків...

  Гори навкруги вкутані хмарами були найгарнішою прикрасою міста...

  Маленька сова...

  

  Місто на схилах  гори справді справляє сильні враження ....

  Та найбільше вражають масштаби забудов... 

  Храм кондора один з найцікавіших в Мачу-Пікчу... 

  Різьблений камінь у вигляді крил і голови кондора під ними, надають форму конструкції в 3-х вимірах... Щоб краще оцінити це, треба повернутися обличчям до дзьоба птаха і відійти назад на 5-6 кроків...

  Тераси зі сторони нижнього міста...

 Стічні жолоби...

  Завершивши огляд найпопулярнішого містечка інків ми вийшли за межі території музею під відкритим небом, вклавшись у відведені чотири години... Дорогою назад до кемпінгу ми побачили в лісі дуже гарну пташку...

 Діставшись кемпінгу ми пообідали, забрали наплічники з кімнати зберігання та попрямували далі по маршруту треку Салкантай...