200 км за 4 дні Закарпатським туристичним шляхом

  За сприяння громадської організації  Туристичне товариство «Карпатські стежки» , яка маркує Карпати, популяризує туристичний рух в Україні та виступає за збереження природи в Українських Карпатах, за чотири дні ми пробігли частину "Закарпатського туристичного шляху" від села Ділове до Міжгір'я, довжиною понад 200 кілометрів... Сфотографували та відмітили на карті стан 46-ти стовпчиків. Актуальну інформацію ми передали нашому другу з організації  - Олександру Бурсанову, який далі формує план по заміні або реставрації стовпчиків та знаків... Водночас, ми були раді допомогти та глибше проникнути в "кухню" маркування та відновлення карпатських стежок...

  В Українських Карпатах є два основні маршрути - Закарпатський туристичний шлях (ЗТШ), протяжністю близько 400 кілометрів, та Східно-карпатський туристичний шлях, довжина якого майже 200 кілометрів. Це є основою... Дані маршрути позначені червоною маркою,а всі інші являються другорядними та місцями сполучаються з основними. Вибрана нами частина ЗТШ включала най високогірнішу її половину. 

  Інтерактивна мапа нашого маршруту : 

 Формат наших бігових подорожей включає максимальний контакт з місцевим населенням... Ми намагаємось не зупинятись на ночівлю в готелях,хостелах, тощо... Нам важлива комунікація з місцевими, які не заангажовані грошовими відносинами... 
 Так і цього разу, в селі Ділове, ми зупинились на ночівлю в одного старця - діда Федіра, якому вже 86 років. Він проживає сам, його дружина померла кілька років тому... Діти працюють закордоном та інколи провідують...
  Дід сидів у своєму дворі на лавиці, та з самотнім виглядом споглядав як тягнеться ще один день життя... Ми підійшли до нього та запитали чи можемо зупинитись в його хаті на ночівлю... Сказали що нам потрібно тільки місце на підлозі та можливість приготувати свою їжу. Бачачи, що дідусю гроші не завадять, запропонували ще 100 грн... Дід погодився...

  Всередині будинку панувала чистота та порядок і навколишня територія також була дуже охайно прибрана. Навіть туалет з душем були у діда облаштовані в середині хати, а не на вулиці як у більшості. Найбільшим нашим здивуванням було те, що на його "кухні", з крану текла сірководнева вода... Напевно це і являється секретом довголіття дідуся...

  До того як натрапити на його садибу, ми пройшли близько десяти хатин, але ніхто не мав бажання нас прихистити. Та одинокий старець не пожалкував... Як тільки ми "розчехлили" укулеле у нього в саду та заграли декілька пісень, сусіди навпроти підійшли також послухати... Дід Федір аж пожвавішав побачивши такий інтерес... На його обличчі, хоч і на мить, та засяяла посмішка... Після концерту в саду, сусіди вже самі пропонували заночувати у них, та ми залишились у діда, повечеряли разом і послухали його історії... Як каже дідусь, його тут всі кличуть "венгром", бо ходить до греко-католицької церкви, а не до православної... Та з запалом додає, що він взагалі "чех"... Отаке воно колоритне Закарпаття...   

  Наступного ранку ми вибігли на мармароський хребет, заставши Мармароси в тумані...

   Від Попа Івана Мармароського до його Чорногірського тезки нас вже супроводжувало сонце...   

   Отже, за день, стартувавши з села Ділове, ми піднялись на вершину гори Піп Іван Мармароський, пробігли кордоном з Румунією, та подолавши 53 кілометри заночували на вершині гори Піп Іван Чорногірський в обсерваторії "Білий Слон"...

  Тут ми познайомились з рятувальником та водночас головним членом організації "Карпатські Стежки" -  Василем Фітсаком. Він являється ініціатором маркування ЗТШ та в поза службовий час,активно займається відновленням маркованих маршрутів... Саме він розповів нам про паспорти до кожного з них, про те що відновлювати маркування необхідно кожні 3-4 роки, а також, що на теперішній час необхідно відновлювати понад 1000 кілометрів маркованих стежок... Відновлення полягає в розчищені стежки від завалів та нанесені свіжого маркування...

 Щодо обсерваторії, то саме в цей час рятувальники проводили ремонтні роботи по утепленню приміщення, для більш комфортного знаходження на вершині... На ночівлю ми зручно розмістились на підлозі біля вікна"кухні". На бетонну підлогу нам постелили товсті листи пінопласту та надали додатково ковдри. Ми щиро вдячні хлопцям за їхню роботу, цікаву інформацію та прийом.

  Вранці ми пробігли Чорногірським хребтом  до руїн турбази біля села Кваси, де цього року розташовувалось наметове містечко пластунів - Крайовий мандрівний вишкільний табір "Говерля" , куди нас запросили розповісти українським скаутам про наш проект та поділитись досвідом в організації довготривалих подорожей...

  Головною нагородою, як завжди, були гарні пейзажі та гірська тиша...

  Наші наплічники на вершині Говерли...

  Ввечері ми були гостями в таборі українських скаутів... Вони нас почастували своєю вечерею, після чого ми провели для них невелику мотиваційну лекцію присвячену  подорожам, розповіли про наш забіг на 1000 кілометрів паломницьким шляхом Camio del Norte, а також зіграли під укулеле декілька своїх пісень...

  На ранок нас чекав Свидовець...     

  Третього дня ми пробігли Свидовецький хребет та зупинились на ночівлю в унікальному селі - Руська Мокра. Назву виправдовує клімат села...За рахунок тісного розташування між горами та частих опадів, тут постійно висока вологість, а сніг лежить в середньому 162 дні в році...

Нас у себе вдома прийняв рятувальник Іван Кузьміч. Від нього ми дізнались, що всього в Закарпатській області 66 рятувальників та що майже кожного року їх збирають на навчання... Розповів про наслідки повені 1998 та 2001 роках... Коли село було повністю відрізане від сполучення та доставка хліба проводилась гелікоптером... Про трагічний випадок, коли під час паводку вночі знесло та затопило цілу будівлю, поховавши заживо всю сім'ю - чоловіка з дружиною та двох дітей,тіла яких відкопували з намулу один за одним...

  На наступний день ми пробігли хребтом Красна та Пішконею, подолали за день 60 кілометрів та заночували на Синевірському перевалі, в 8-ми кілометрах від Міжгір'я... Позаду залишились понад 200 кілометрів шляху та 4 насичені дні...

  Хребет Красна :

  Село Колочава... :

  Хребет Пішконя :

 Всі ми, виходячи на маршрут, сподіваємось побачити орієнтир в якому напрямку рухатись та скільки кілометрів до бажаної вершини... Не кажучи вже, що даного роду інформація часом може врятувати життя... До прикладу, на стовпчиках розташований номер телефону рятувальної служби, який зі слів самих рятувальників, активно використовують наші та іноземні туристи для виклику допомоги... З огляду на те, що майже ніхто не реєструється в рятувальній службі виходячи в гори, цінність інформації зростає в рази... Також, маркування надає змогу зорієнтуватись за нульової видимості, адже саме погодні умови перетворюють дружелюбні Карпати на суворого "звіра"...
 Так от, стовпчики з інформацією та маркування, кожного року псуються в силу погодних та "нелюдських" явищ ... Ураганний вітер, намерзання снігу, вандалізм - простріли табличок з рушниці нашими земляками... 

 Тому стовпчики постійно необхідно відновлювати та шукати все нові способи монтажу і матеріалів, що являється одним з головних напрямків яким займаються члени некомерційної та неприбуткової організації Туристичне товариство «Карпатські стежки»... Майже все тримається на ініціативі та небайдужості до наших гір людей...