Озеро Тітікака

  Завершивши маршрут по Аусангейт треку, ми попрямували до Тітікаки - самого високогірного судноплавного озера світу, розташованого на висоті 3812 метрів над рівнем моря... Озеро розташоване на кордоні Перу і Болівії на плоскогір'ї та є найбільшим за запасами прісної води в  Південній Америці... Зі сторони Перу ми зупинились в місті Пуно, щоб відвідати знамениті плавучі острови Урос, а зі сторони Болівії, ми завітали до поселення Копакабана, щоб помилуватись красою озера зі священної гори Cerro Calvario...

  Приїхавши в Пуно близько третьої по полудню, ми заселились в хостел та залишились трохи відпочити після тривалих переїздів автобусами, до того ж треба було випрати речі після походу... А вже ввечері ми пішли прогулятись містом та поїсти. 

 Наступного ранку ми пішли на причал...      

  О дев'ятій ранку  звідси відправляються туристичні човни на плавучі острови Урос... Можна одразу купити квиток на один з них...  

 Екскурсія триває понад трьох годин, а острова знаходять зовсім неподалік від пристані... 

  Ми швидко допливли до основного каналу вздовж якого були розкинуті острови... 

 На островах мешкають представники стародавньої народності Уру, відомої ще з доінківих часів.  Нараховується приблизно 42 штучних острова, збудованих з очерету тотора, який росте на берегах озера. Колись плавучі острови виконували захисну функцію, і в разі виникнення загрози вони могли змінювати місце розташування. 

  По озеру, вздовж каналу, курсують туристичні човни зроблені з очерету, які є частиною програми мандрівки по плавучим островам... 

  Діставшись одного з островів ми зійшли на берег, де місцеві в традиційних нарядах вже були готові нам розповідати про технологію створення острову та їхнього життя на ньому... До речі, сам острів по відчуттям наче трохи ходить під ногами...

  Потім нам дали змогу по-фотографуватись в традиційних нарядах народу Уру... 

  Також, ми відвідали очеретяні будиночки в яких мешкають острів'яни... 

  На багатьох островах є оглядові вежі, збудовані, головним чином, також з очерету... На них цікаво піднятись та поглянути на все з висоти...

  Завершивши з оглядинами плавучого острову нам підігнали колоритний двоповерховий човен, зроблений з очерету, на якому ми попливли озером вздовж інших плавучих островів...   

  

Поплававши близько години озером Тітікака, ми причалили на інший острів...

  Тут знаходився ресторанчик, в якому можна було пообідати та піднятись на оглядову вежу з гарним видом на озеро...

 Звідси нас вже забрав екскурсійний катер та повіз до причалу... Так закінчилась екскурсія по озеру Тітікака. Діставшись берегу ми ми одразу пішли до ресторанчику розташованого на березі озера, щоб скуштувати найвідомішу страву цього регіону - смажену форель, яка була просто божественною...   

  Після обіду ми піднялись на два головні оглядові майданчика Пуно... З оглядового майданчику Cerrito Huajsapata відкривається гарний вид на місто... 

  Також, тут розташований монумент присвячений засновнику імперії інків - Manco Cápac...

  Наступним оглядовим майданчиком був Mirador El Condor, розташований на висоті 3990 метрів... Тут вже монумент присвячений андському кондору, який вважається охоронцем Анд...

  Звідси вже добре можна розгледіти плавучі острови, та головний канал що веде до них, саме там ми провели першу половину дня... 

  Спустившись з оглядового майданчику ми пішли до головної площі містечка, яку прикрашає кафедральний собор та затишні кольорові будиночки... 

  Наступного ранку ми поїхали в Болівію, в містечко Копакабана. Від Пуно це всього 140 кілометрів. Для подорожі в Болівію я оформив візу в болівійському консульстві Куско, ще перед походом по маршруту Аусангейт треку...

  Пройшовши доволі швидко кордон, ми приїхали в Копакабану. Заселившись в номер та залишивши наплічники, ми піднялись до головної пам'ятки міста - вершини гори Cerro Calvario...

  Звідси відкриваються найкращі види на озеро Тітікака та  й на саме місто... 

  

  Також тут є місце де запалюють свічки та загадують бажання... 

  Види на місто Копакабана...

  Спустившись, ми пішли прогулятись містом... 

 Головна туристична алея...

  Кафедральний собор...

 Наступного дня ми з самого ранку поїхали автобусом в столицю Болівії - Ла Пас... Дорога до столиці була насичена гірськими дорогами, що робило сам переїзд досить цікавим, до того ж ми сиділи на другому поверсі автобусу біля переднього вікна.  Протоку ми перепливали навіть не виходячи з автобуса на невеликому поромі...