Перу. Уакачіна

 Поселення Уакачіна (Huacachina) розташоване навколо лагуни, що вистелена пишною рослинністю та знаходиться в найсухішій пустелі світу - Атакама... Цей оазис затиснутий  поміж найвищих дюн Південної Америки являється єдиним природним оазисом на континенті... Тут ми активно  провели цілий день, прогулялись вершинами дюн, покатались на багах, поспускались на дошках  з крутих піщаних схилів та залишились на ночівлю в готелі на березі оазису....  

 Після нічного переїзду автобусом з Арекіпи, вранці ми дістались міста Іка, з якого на таксі попрямували в поселення Уакачіна (Huacachina). Поселившись в готелі та поснідавши, ми пішли прогулятись околицями оазису...  

  Піднявшись на сусідню піщану гору нам відкрився вид на оазис з висоти...

  З іншої сторони дюни відкривався вид на пустелю Атакама... 

  З іншого боку відкривався вид на  місто Іка, а також на асфальтовану дорогу, що вела до оазису...

  Ми вирішили обійти навколо оазису по вершинам дюн, щоб роздивитись навколишню місцевість як найкраще...  

  Перейшовши на протилежну дюну, ми побачили  оазис з іншого ракурсу... 

  Звідси відкривались також дуже гарні види на пустелю...

 Неподалік оазису був розташований паркувальний майданчик з великою кількістю туристичних  позашляховиків - багів...

  Також, з гори було добре видно як деякі з них пересікають простори пустелі...

  Піщані краєвиди дюн були дуже гарним доповненням до загальної картини подорожі... 

  Спустившись до оазису, ми пішли відпочити в затінку пальм на березі озера...

  А ввечері на нас чекала двогодинна подорож по пустелі на багах, яку ми замовили у місцевого оператора за 30 солів (7,5 евро на двох)... 

  Мандрівка по пустелі включала також катання на дошці з крутих схилів дюн...

  

 На дошках ми спускались з трьох різних локацій.  Завдяки тому, що в мене було достатньо сил підійматись після спуску назад на гору - з першої гори я спустився три рази, друга була дуже крута щоб на неї підійматись, тому після спуску я почекав разом з іншими коли під'їде нас забрати баг, а з третьої дюни я  спустився два рази...    

  Далі, діставшись вершини однієї з дюн, ми зупинились по-споглядати захід сонця...

 Вже в повних сутінках ми повертались назад до оазису. Повернувшись, ми пішли повечеряти на березі оазису та ще трохи прогулялись його набережною... Так завершився наш день в пустелі... Наступного ранку ми вирушали в Паракас на зустріч з Тихим океаном...