Кубок Білого Слона 2017

  Завершенням лижного сезону стали командні змагання зі скітуру по Чорногірському хребту - Кубок Білого Слона 2017.  Головною метою для  нашої  команди з іронічною назвою - "Ушльопки", було як завжди отримати свою порцію радості та пройти в хорошому темпі дистанцію змагань. Також, ми планували  на наступний день перейти на лижах через Чорногірський хребет, з Івано-Франківської області до себе додому на Закарпаття. За ці два дні ми по справжньому відчули дух змагань та суворість зимного клімату в Карпатах ...   

   Збір та реєстрація учасників проводилась в туристичному комплексі "Кемп Білий Слон", розташованому в с.Дземброня, Івано-Франківської області. Дистанція змагань складала близько 20 км, та полягала в підйомі на Чорногірський хребет до гори Піп Іван, на якій розташована колишня обсерваторія "Білий слон", та подальший спуск в бік села Шибине. Маршрут дистанції змагань :

  Фото по маршруту, подяка фотографам-волонтерам : 

   Команда "Чугайстер та Тарапунька":

   Наша команда - "Ушльопки" :

   Неприступний вигляд обсерваторії "Білий слон" надихав нас рухатись вперед на вершину по обмерзлому снігу... :  

  На хребті того дня хазяйнував вітер, який додавав дискомфорту під час проходження по вершинам...  На середині ділянки  в мене почали підмерзати ікри, точніше вони так задубіли, що я їх не відчував... Виявилось, що мої бігові лосини трохи підкотились, оголивши нижню частину ніг. Але я знав, що холодна ділянка триватиме не довго та на спуску ноги прийдуть в нормальний стан...     

   На останні 1,5 км дистанції, після доволі тривалого спуску, сніг закінчився... Ми заціпили лижі  до наплічників, та збігали до фінішу  в  ботусах... Цей момент мені найбільше сподобався. Ми фінішували другими, слідом за переможцями змагань - "Чугайстром" та "Тарапунькою"... Результати змагань за посиланням - http://life.ture.ua/ski-competition-kubok-slona-2017/ .

  Наступного дня організатори змагань проводили церемонію нагородження. Та ми вирішили використати цей день, для ще одного лижного переходу... Тому, з самого ранку встали на лижі та поїхали до себе на Закарпаття через хребет... 

  Карта маршруту другого дня :     

  Підйом на Чорногірський хребет був ще суворішим ніж на змаганнях. На цей раз потужний вітер панував від самого початку підйому на хребет, та поступово наростав...

  На хребті я втратив праву рукавичку, яку вмить віднесло поривом вітру... Сильний вітер пронизував та ускладнював підйом по  обледенілому схилу. Місцями ми знімали лижі, та потрохи підіймались, вбиваючи ботус в обледенілий схил  та утворюючи свого роду льодові сходинки... Знайшовши місце для перепочинку, де хоч трохи ми змогли укритись від сильного вітру, я нарешті відігрів свою руку, та вперше відчув тягучий біль після відмерзання. Після цього я взяв у Діми його запасні рукавички...

   Сильний вітер на хребті позбавляв бажання діставати фотоапарат та знімати рукавиці, щоб робити знімки... Та все ж, гарні пейзажі та хороша видимість спонукали зробити декілька кадрів навіть в таких умовах : 

   Піднявшись на вершину гори Менчул, ми попрямували в бік озера Бребенескул, де на нас чекав класний неторкнутий  "пухляк" та де нарешті ми розпрощались з потужними поривами вітру...

   На лижах ми доїхали аж до початку села Говерла. Після чого, прикріпивши наш скітурний інвентар до наплічників, пішли на зупинку автобуса в с.Луги.  

  Оскільки це була неділя, останнього автобуса, який мав відправлятися в Рахів о 16:40, не було... Ми почали шукати де переночувати... В результаті, Дімі вдалось домовитись за ночівлю одразу навпроти автобусної зупинки, в будинку лісного господарства... Оскільки в нашому словнику  відсутнє загальнолюдське поняття комфорту, нам абсолютно підійшло місце на дерев'яній підлозі у холі будівлі :        

   Наступний день був присвячений добиранню в Ужгород... Хоча дорога на змагання та назад займала майже повноцінні два дні, та все ж це вартувало того... Ми занесли в свій актив ще одну невелику пригоду, черговий раз відчувши такий бажаний та неповторний смак гір...