560 кілометрів за 15 днів по Карпатам . Частина 3

  Пройдено дві третини маршруту. Ми вже повністю адаптувались до щоденного ритму... Звикли лягати спати до 22:00, вставати о 5:00 навіть без будильника... Складання речей в наплічник відбувається на автоматі, знаєш місце для кожної деталі... Всі функції відточені, та кожен знає за що він відповідає... Швидкий темп та глибоке дихання насичують чистим киснем наші легені до самої останньої альвеоли... Наш мозок очищається, а з ним покращується і наш внутрішній стан... Переходимо в стан дзен...   

 Інтерактивна мапа пройденого маршруту :

  Завантажити та більш детально передивитись трек можна на ресурсі Gpsies, перейшовши за посиланням http://www.gpsies.com/map.do?fileId=jilccuofusscbmuw...    

День 11. Пройдено 385 км (відстань на початок дня)

   Вийшовши на маршрут як завжди під супровід сходу сонця, на пагорбі ми побачили двох буддистів з молитвеними барабанами... Просканувавши інтернет простір я з'ясував, що якраз в цих місцях - на горі біля села Кривопілля, будується буддистський храм... Зустріти в Карпатах буддистів під час молитви, та ще й на сході сонця в такому мальовничому місці, було дуже круто... Ми трохи перейняли від них стан умиротворення та пішли далі... :        

   Потрохи нам почала  відкриватись система гірських хребтів - горгани, з вершиною Хомяк на чолі...

   Вийшли на горганську стежку...

   Майже непальський місток, тільки стрічок малувато...

  Вершина гори Хом'як  :

   Ночівля в будиночку на полонині Хом'яків. Пройдено за день 41 км.

   День 12. Пройдено 426 км.

   Ранок наступного дня ми почали підйомом на хребет Синяк, з якого відкривались гарні види Хом'яка... 

   Види на вершину Малий Горган (попереду) та Довбушанку (позаду) :

   На горі  Малий Горган :

  Продовжуємо слідувати Східно-Карпатським туристичним шляхом обходячи Довбушанський хребет (на панорамі праворуч) :

  Таблички нагадують нам де ми знаходимось...

   Такі прості та гарні моменти навколо нас... Головне їх помічати... 

   Дорога хребтом, перед спуском в село Бистриця :

   Спустившись в Бистрицю, у місцевому магазині ми докупили пряників, халви та печива, на загальну вагу близько кілограма. Далі наш шлях пролягав так само маркованим маршрутом, ущелиною... На ночівлю ми зупинились трохи раніше планованого часу так як побачили гарний будиночок :

   Ночівля в 7-ми кілометрах від полонини Рущина. Пройдено за день 39 км.

  День 13. Пройдено 465 км.

   Прокинувшись вранці на 20 хвилин раніше звичайного та поснідавши кукурудзяною кашею з бринзою, ми ввімкнули ліхтарики та о 6:15 вже вирушили в путь...  

   Ось така наша ранішня кашка :

  Дійшовши до урочища Пекло, сонце вже піднялось, що дало нам змогу помилуватись маленьким карпатським каньйоном :

  Пройшовши полонину Рущина, ми почали свій підйом на Сивулю...

   Підйом на Велику Сивулю, позаду мала... :

   Селфі на Сивулі :

   Панорама з вершини Сивулі :

   Вид на Сивулю після спуску...

   Види з вершини гори Лопушна  :

   Сивульський хребет з підйому на гору Ігровець :

   Гірська сосна на фоні Грофо-Попадинського кільця :

   Панорами хребта Ігровище :

   На протязі всього походу ми просто в безмежній кількості їли  брусницю, чорницю, ожину та трохи менше голубицю і малину... Ну як же можна пройти повз, коли в тебе на шляху така кількість ягід...  

  Голубиця та брусниця  на хребті Ігровище :

  До цього, я вже ходив цим хребтом два рази, та завжди проходив вершину гори Висока траверсом, оскільки так йде основна стежка... Та зараз, ми прямували на вершину... 

   На вершині гори Висока розташований пам'ятний хрест в честь 150-ї річниці від дня народження українського релігійного діяча, Єпископа Української греко-католицької церкви - митрополита Андрія Шептицького : 

  Спуск з вершини...

  Повністю спустившись з хребта в ущелину, подолавши значну кількість завалів, після буревію двотижневої давнини, ми планували якомога ближче підійти до підйому на наступний Грофо-Попадинський масив, зі сторони гори Попадя... 

  На ночівлю ми встали між двома потоками в межі лісу, безпосередньо перед підйомом на хребет. Пройдено за день 38 км.

   День 14. Пройдено 503 км.

 Так само як і минулого дня ми вийшли на маршрут ще до світанку... Ніч була самою холодною в поході... Ночувати біля води в ущелині, яка майже не прогрівається за день... Не самий хороший варіант...

  Вершина  гори Попадя та росток іван-чаю... Ось так вміють рослини пробиватись навіть до кам'янистих вершин... :      

  Стежками горган... :

    Повторення вчорашнього спуску з хребта Ігровище... Цього разу я вже сфотографував наслідки буревію, який пройшовся нещодавно  : 

  Все як завжди, йдеш маркованим маршрутом, тільки дерева з маркуванням треба переступати...

   Панорама з гори Паренки :

  Панорами з вершини Грофи :

   Вид з Грофи на гору Молода :

   Знайшовши на вершині захищене від вітру місце ми влаштували обід...

  Гречка з маслом Гі та бринзою, а на солодке пряники... Смачнішого обіду в межах "цивілізації" не відчуєш...   

  Спустившись з Грофи до ставу Грофецького , ми далі попрямували по червоному маркуванню на гору Молода... 

  Рожевий мох вздовж дороги від ставу Грофецького  до річки Молода :

   Види на Грофо-Попадинське кільце в імлі, з підйому на гору Молода :

  На задньому плані гора Грофа :

   На вершині Молодої... Тут я з'їв з превеликим задоволенням святковий, великий кусень халви, в честь підкорення останньої серйозної гори нашого походу... Про що дуже сильно потім пожалкував... Якось халва мені не пішла, мене весь вечір та наступний ранок від неї мутило... Але ж як класно вона заходила на вершині...

   На першій же поляні з водою, яка нам трапилась на спуску з Молодої, ми встали на ночівлю. Пройдено за день 32 км.

  День 15. Пройдено 535 км.

  Ми продовжували рухатись Східно-Карпатським Туристичним Шляхом, про що нам сповіщали таблички та маркування... 

  Також, продовжували поповняти вже забиті під зав'язку за час походу запаси вітамінів, на цей раз поїдаючи мега велику та солодку ожину :  

   Пройшовши за день всього 25 км, ми дістались до Торунського перевалу... Від нього, в принципі, починається  Східно-Карпатський Туристичний Шлях, та ми фактично пройшли цей маркований маршрут з заду на перед, ну як завжди не так як всі...  

   Наші шиті-перешиті кросівки, після 560 км. :  

  Ми трохи не розрахували з готівкою... Взяли небагато, та всю витратили на покупки під час походу... Тому з Торунського перевалу до Міжгір'я ми добирались автостопом... Машини проїздять цим перевалом доволі не часто, раз в 5 хвилин... Проїхало декілька автівок, аж раптом їде рейсовий автобус. Ми показуємо що в нас нема грошей, та автобус все-одно зупиняється... Ми повторюємо що не маємо грошей вже вербально, та водій нас запрошує до салону... Отже, ми дісталися Міжгірья, а там вже змогли зняти гроші з платіжної картки на дорогу в Ужгород...

   Селфі у вітрині в Міжгір'ї :   

  Ми завершили свій мега похід в дуже чудовому настрої та без серйозних пошкоджень, якщо не рахувати мозолі... Після 15 днів щоденних навантажень я схуд на 2 кг, а Діма на 5... Зовні, на животі, руках і ногах в мене стали сильніше виділятись судини... За тиждень після походу ми набрали скинуті кілограмчики та й зовні тіло прийшло в колишню форму... В перші дні після походу я буквально "підсів" на творог, з'їдав по 500 грам кожного дня, а також більше ніж зазвичай пив молоко та кефір... Організм явно потребував білок для відновлення... Цікавим є те, що до цього я творог майже не їв, та взагалі по життю його не дуже люблю... А зараз він став моїм улюбленим продуктом.
  Негативним фактором після походу стало моє переїдання, та я думаю це тимчасово... Позитивним стало збільшення загальної загартованості організму  - холодний душ вранці зараз приймати значно легше ніж було до походу...   

   Похід збагатив мене новим, дуже корисним та практичним досвідом... Одним з головних здобутків є пізнання можливостей свого організму, та його реакції при тривалому над навантаженні...
  Якщо порівнювати навантаження даного походу з навантаженнями під час марафонських та ультра-марафонських забігів по горах, то головною особливістю являється процес відновлення... Хоча в поході зовсім інший темп ніж на марафоні, втома від повсякденно пройденої, фактично марафонської  відстані, ще й з серйозними перепадами висот, та наплічниками по 8 -15 кг (в залежності від ділянки та залишку харчів) за спиною, накопичується з кожним днем, а на повне відновлення не вистачає часу... А марафон пройшов, і ти маєш купу часу для відновлення... Тому,  пережиті відчуття накопичення втоми стали головним відкриттям цього походу...
  Ну і на завершення, головним моментом, який більшість часу супроводжував нас в поході,  була тиша... А тиша - кращий засіб почути себе...